Постанова КАС ВП від 25.04.2018 року

Друк

Пошук

303

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №818/1659/16

адміністративне провадження №К/9901/37585/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на постанову Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Гелета С.М. від 18 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дюкарєвої С.В., суддів Жигилія С.П., Перцової Т.С. від 28 лютого 2017 року у справі за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради (далі - позивач, КП «Міськводоканал») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Інспекція), у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 14 липня 2016 року №686 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки позивачем своєчасно та у повному обсязі були надані пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу про їх надання.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про правомірність призначення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу позивачем по суті не було надано пояснень та їх документальних підтверджень, які б спростовували недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків за період з 01 січня 2015 року по 30 серпня 2015 року, а саме щодо декларування КП «Міськводоканал» суми рентної плати за спеціальне використання води за час відсутності відповідного дозволу на це.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про правомірність призначення та проведення перевірки, оскільки КП «Міськводоканал» на письмовий запит контролюючого органу своєчасно надано пояснення про причини незастосування п'ятикратного розміру оподаткування обсягів водоспоживання за час відсутності відповідного дозволу на спеціальне використання води та копії необхідних підтверджуючих документів, що, на думку позивача, виключає передбачені підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстави для проведення перевірки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому, касаційна скарга передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 14 березня 2018 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем надіслано КП «Міськводоканал» запит «Про оподаткування водоспоживання за час відсутності дозволів на спеціальне використання» від 15 грудня 2015 року №71877/18-19-15.04-12, в якому, посилаючись на підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та обставини виявлення фактів, які свідчать про недостовірність даних у податкових деклараціях з рентної плати за спеціальне використання води за I-III квартали 2015 року, просив надати пояснення щодо незастосування п'ятикратного розміру рентної плати за час відсутності дозволу та уточнені декларації з рентної плати за спеціальне використання води за відповідні звітні періоди.

Зокрема, у запиті зазначено, що у відповідача наявна така податкова інформація: КП «Міськводоканал» мало дозвіл на спеціальне водокористування №УКР 4099 СУМ від 19 листопада 2012 року терміном дії лише до 01 січня 2015 року. Підприємством було отримано дозвіл №УКР 0365 СУМ від 31 серпня 2015 року, який почав діяти лише з 31 серпня 2015 року. В період з 01 січня 2015 року по день отримання нового дозволу на спеціальне водокористування - 31 серпня 2015 року КП «Міськводоканал» використовувало воду без відповідного дозволу. Інформація щодо призупинення діяльності не надходила. У відповідності до вимог підпункту 255.11.15 пункту 255.11 статті 255 Податкового кодексу України КП «Міськводоканал» не застосувало п'ятикратний розмір та не оподаткувало понадлімітні обсяги водокористування за час відсутності дозволу.

У відповідь на наданий запит позивачем було надіслано лист (вих. від 24 грудня 2015 року №22/14093), який отримано відповідачем 25 грудня 2015 року, у якому наведено інформацію щодо використання шляхів отримання відповідного дозволу та зазначено перелік прийнятих заходів щодо своєчасного отримання дозволу.

У подальшому, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України відповідачем прийнято наказ від 14 липня 2016 року №686 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки КП «Міськводоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності декларування суми рентної плати за спеціальне використання води за період з 01 січня 2015 року по 30 серпня 2015 року. Термін проведення перевірки з 14 липня 2016 року тривалістю 10 робочих днів.

На підставі наказу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП «Міськводоканал» (акт від 03 серпня 2016 року), за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення №0001531401 від 19 серпня 2016 року.

Отже, як встановлено судами в ході розгляду справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу були положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача підстав для призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу; далі ПК України) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14).

У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що у зв'язку із виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих КП «Міськводоканал» за період з 01 січня 2015 року по 30 серпня 2015 року, а саме щодо декларування суми рентної плати за спеціальне використання води за час відсутності відповідного дозволу, та необхідністю перевірки даної інформації, Інспекцією було надіслано позивачу письмовий запит про надання пояснень з цих обставин.

Касаційний суд погоджується із твердженнями судів, що зміст надісланого запиту та коло запитуваної інформації цілком відповідає підставам направлення запиту, передбаченими положеннями пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку змісту пояснень КП «Міськводоканал», викладених у листі (вих. від 24 грудня 2015 року №22/14093), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що останні містять лише інформацію щодо використання шляхів отримання відповідного дозволу та перелік прийнятих заходів щодо своєчасного отримання дозволу, однак не спростовуються наведені у запиті контролюючого органу відомості стосовно недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях підприємства, а також не містять обґрунтувань щодо нездійснення належного оподаткування водоспоживання у період відсутності відповідного дозволу за спеціальне використання води. Надані позивачем пояснення не стосуються змісту запитуваної інформації.

За встановлених обставин даної справи Верховний Суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за наявності підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують наведених висновків і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

За відсутності підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду